Як влаштувати літню людину в приватний пансіонат

Найважче в переїзді до пансіонату зазвичай не документи. Найважче сказати мамі чи татові, що вдома вже не виходить, і не відчувати себе при цьому зрадником. Ця стаття про практичний бік: що робити по черзі, від першої розмови до кінця першого місяця.

Коротко. Щоб влаштувати літню людину в приватний пансіонат, не потрібні ні соцзахист, ні черга. Порядок такий: розмова з самою людиною, дзвінок у заклад з чесним описом стану, візит у будній день, документи, договір і день заїзду. З документів зазвичай потрібні паспорт, податковий номер, свіжі медичні виписки і список ліків, а точний перелік заклад підтверджує по телефону. Перші тижні після переїзду це адаптація, і в цей час родина потрібна поруч частіше, ніж потім.

Юридичний бік ми розібрали окремо. Коли потрібна опіка і що робити, якщо людина недієздатна, читайте в статті як оформити догляд за літньою людиною. Чим приватний дім відрізняється від державного інтернату, пояснює стаття приватний чи державний будинок для літніх людей. Тут ми говоримо тільки про приватний пансіонат.

Розмова з мамою чи татом

Влаштування в приватний пансіонат це домовленість між трьома сторонами: самою людиною, родиною і закладом. Вона оформлюється договором, а не направленням. Тому все починається не з документів, а з розмови.

Говоріть прямо і про конкретне. Не «тобі там буде краще», а «ти двічі впала цього місяця, а ми вдень на роботі, і нікому підняти». Людині легше погодитися з фактом, ніж з чужою оцінкою її життя.

Залучайте її до вибору. Покажіть фото, запропонуйте поїхати подивитися разом, спитайте, яку кімнату вона хотіла б: на одну людину чи з сусідкою. Рекомендації NHS (англійською) радять говорити з людиною про її побажання навіть тоді, коли через деменцію вона вже не може ухвалити рішення сама.

Не обманюйте. «Поїдемо в санаторій на тиждень» здається милосердним, але вона все одно зрозуміє, і довіра до вас зламається саме тоді, коли буде найпотрібніша. Адаптація після обману проходить важче.

Якщо людина вагається, не вимагайте рішення «назавжди». Скажіть чесно: домовтеся про перший місяць і поверніться до розмови. Окремого пробного тарифу тут немає. Просто людина отримує час звикнути без відчуття, що двері за нею зачинилися.

Згода тут не формальність. Дієздатна доросла людина вирішує сама, де їй жити, навіть якщо родина з цим не згодна.

Дзвінок у пансіонат: що спитають і чому

Перший дзвінок це знайомство. Заклад намагається зрозуміти, чи зможе він доглядати саме за вашою людиною. Підготуйтеся відповісти на такі питання:

• які діагнози, чи були інсульт, інфаркт, переломи, операції;
• чи ходить людина сама, з ходунками, чи лежить;
• як із пам’яттю: чи орієнтується, де вона, чи впізнає рідних;
• які ліки приймає зараз і хто їх призначив;
• чи є дієта, алергії, проблеми з ковтанням;
• як поводиться: чи буває тривожна, агресивна, чи виходить уночі з кімнати;
• чого ви чекаєте від догляду.

Відповідайте чесно, навіть коли хочеться пом’якшити. Якщо мама вночі намагається вийти з дому, а ви про це змовчали, персонал не підготується, і першої ж ночі вона може впасти. Чесний опис захищає саму людину. Крім того, від нього залежить, яку кімнату їй запропонують і скільки уваги знадобиться.

Під час дзвінка спитайте й самі: скільки людей у домі, хто чергує вночі, що входить у ціну, які документи потрібні саме цьому закладу.

Кого приватні доми зазвичай не приймають

Пансіонат це дім догляду, а не лікарня. Тому є стани, з якими людині потрібне інше місце:

• гострий психіатричний стан, коли людина небезпечна для себе чи інших;
• активна алкогольна або наркотична залежність;
• потреба в лікарняному обладнанні і цілодобовому нагляді лікаря.

Водночас лежачий стан, деменція чи наслідки інсульту не є причиною для відмови. Саме з такими людьми ми працюємо щодня, детальніше про догляд при деменції. Якщо стан різко погіршується, персонал викликає швидку і одразу телефонує родині. Лікування проходить у лікарні, а після виписки людина повертається додому, тобто до нас.

Візит у дім: їдьте в будній день

Приїжджайте в звичайний робочий день, коли дім живе своїм життям, а не готується до гостей. У нас відвідини з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 17:00, доми розташовані за півгодини або трохи більше від Києва.

NHS у довідці про вибір дому догляду (англійською) радить брати з собою когось із рідних, щоб потім порівняти враження. Ми радимо те саме.

На що дивитися:

• як пахне в коридорах;
• чи одягнені мешканці, чи доглянуті;
• чи бачите ви персонал і як він говорить з людьми;
• яка кімната, де ванна і туалет, чи є поручні;
• чи можна принести свої речі: плед, фото, улюблене крісло.

Якщо мама може поїхати з вами, візьміть її. Побачене наживо лякає менше, ніж уявлене.

Документи: що взяти з собою

Направлення від соцзахисту для приватного пансіонату не потрібне. Документи заклад просить, щоб знати людину і правильно продовжити її лікування. Зазвичай це:

• паспорт і податковий номер людини;
• свіжі медичні виписки з лікарні чи від сімейного лікаря;
• список ліків, які людина приймає зараз, так, як їх призначив лікар;
• телефони родичів, яким дзвонити в першу чергу.

Точний перелік кожен заклад називає сам, тому уточніть його під час дзвінка. Не робіть наперед аналізів і довідок, про які вас не просили.

Що спакувати

Речей потрібно менше, ніж здається.

• Зручний одяг на кілька днів, із підписаними бирками. Речі перуть разом з іншими, і бирка з ім’ям рятує улюблену кофту.
• Взуття із задником, яке тримається на нозі. Капці без задника часто стають причиною падіння.
• Окуляри, слуховий апарат, зубні протези і запасні батарейки до апарата.
• Ліки на перші дні, поки заклад не налагодить їх постачання.
• Кілька знайомих речей: фото рідних, плед або подушку з дому, годинник, молитовник. Вони роблять нову кімнату своєю.

Великі меблі й цінності везіть, тільки якщо заздалегідь домовилися.

Договір: прочитайте до підпису

Договір захищає і людину, і родину. Прочитайте його вдома, без поспіху, і перевірте кілька речей.

У ціну в нас входять чотириразове харчування з урахуванням дієти, допомога з гігієною, одяганням, пересуванням і туалетом, цілодобовий нагляд, прання, спільні зони і дозвілля.

Окремо оплачуються ліки, підгузки і засоби гігієни. Щоб розуміти місячний бюджет, подивіться ціни: від 9 000 грн на місяць за тарифом «Бюджетний» до 20 000 грн за окрему кімнату.

Знайдіть пункт про відвідини і про те, як з вами зв’язуються, якщо щось сталося.

І обов’язково пункт про розірвання договору: що буде, якщо людина захоче повернутися додому або ви оберете інше місце.

Якщо щось незрозуміло, питайте до підпису, а не після.

День переїзду

Привезіть людину вранці або в першій половині дня, щоб вона встигла освоїтися до вечора. Не залишайте її відразу на порозі: розкладіть разом речі, поставте фото, познайомтеся з тим, хто сьогодні чергує.

Прощайтеся спокійно і коротко. Скажіть, коли приїдете наступного разу, і приїдьте саме тоді.

Якщо людина лежача, перевезти її в легковому авто часто неможливо. Для цього є транспортування: її перенесуть і довезуть лежачи.

Перші дні і тижні

Адаптація триває по-різному, і в перші тижні людина може здаватися гіршою, ніж удома. Це нормально.

Що зазвичай буває і не має лякати:

• смуток, сльози, прохання забрати додому;
• погіршений сон у перші ночі;
• менший апетит у перші дні;
• у людини з деменцією більша плутанина, ніж зазвичай, особливо ввечері.

Що має насторожити і про що варто одразу говорити з персоналом:

• людина кілька днів майже не їсть і не п’є;
• помітно втрачає вагу;
• з’явилися синці, почервоніння на крижі чи п’ятах;
• раптова сплутаність свідомості, якої не було вчора: це привід для лікаря, а не ознака адаптації.

Що допомагає родині в ці тижні. Приїжджайте частіше, ніж плануєте потім, але ненадовго. Дзвоніть щодня в один і той самий час, щоб у людини з’явився ритм. Питайте персонал не «як вона?», а конкретно: як спала, що їла, з ким говорила.

Не міряйте успіх лише тим, чи перестала людина проситися додому. Дивіться, чи вона їсть, спить, виходить на прогулянку, з кимось говорить. Всесвітня організація охорони здоров’я в довідці про старіння і здоров’я (англійською) пише, що здоров’я в літньому віці значною мірою залежить від фізичного і соціального середовища навколо людини. Через місяць поверніться до розмови з мамою чи татом і чесно оцініть, як їй тут.

Якщо ви ще вирішуєте

Подивіться, як живуть у наших домах у Київській області: два з них на вулиці Щасливій у Петропавлівській Борщагівці, третій у Крюківщині, адресу повідомляємо після дзвінка. Доми на 14 і 21 місце, кімнати на одну, дві або чотири людини.

Зателефонуйте за номером +380 50 223 66 87 або напишіть у Telegram. Розкажіть про стан людини, і ми чесно скажемо, чи зможемо доглядати саме за нею.

Матеріал підготувала редакція наших домів. Він не замінює консультації лікаря: рішення про лікування і призначення ліків ухвалює лікар, який бачить людину.